Анатолий Брик Тема: творчість односельців - С.Петрашенко
Cадок біля хати,верба,кущ калини—
Отут народився в селянській родині.
Є кілька Харківець у нас,в Україні,
Та ті,що на Альті, Харківці—єдині.
Село,як село—говірке, гомінливе,
Звичайні тут люди і хати, і квіти.
І все ж не звичайне воно—особливе:
До болю своє, найрідніше у світі.
Бо мовив тут вперше я 'мама' і 'тато',
Підріс—пас свою і сусідських корів,
Вчивсь дома і в школі писать і читати,
Тут щастя в квітчастій хустині зустрів.
Я перед Харківцями завше схилявся,
Сьорбнули вони і удач, і біди.
Мій батько на фронт звідсіля відправлявся,
Щоб не повернутись ніколи сюди.
При ділі завжди земляки-хлібодари—
Чи спека надворі, чи люта зима.
В селі була церква святої Варвари,
Комусь заважала—спалили, нема.
Немає в селі вже й контори колгоспу,
Й сільради немає—глухішим стає.
Та є добрі люди. До них їду в гості,
Бо наше село, бо село це—моє.
Харківці—то думи мої і тривоги,
І Альти зигзаги, і трель солов'я.
Харківці—дитинство моє босоноге,
Харківці—сплюндрована юність моя.
|
